У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України. У касаційній скарзі захисник стверджував про недопустимість відеозаписів з бодикамер працівників поліції, які, на його думку, отримані слідчим із порушенням вимог ст. 245-1 КПК України.

Залишаючи без зміни рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, що, як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий звернувся із запитом у порядку ст. 93 КПК України до начальника управління поліції про надання копії відеоматеріалу з бодикамери слідчо-оперативної групи для долучення до матеріалів кримінального провадження. На виконання цього запиту супровідним листом було направлено DVD-R диск із відео з бодикамери слідчо-оперативної групи.

Колегія суддів ККС ВС зауважила, що положеннями ст. 245-1 КПК України врегульовано порядок одержання слідчим, прокурором показань технічних приладів і технічних засобів від особи, яка є власником або володільцем таких приладів чи засобів. Місцевий суд, урахувавши положення ст. 93 КПК України, а також те, що володільцем відеозапису є управління поліції, обґрунтовано зазначив, що законодавством не передбачено обов'язку отримання таких доказів виключно на підставі постанови слідчого чи прокурора, у зв'язку із чим не вбачав підстав для визнання його недопустимим.

Постанова ККС ВС від 4 червня 2025 року у справі № 294/2236/23 (провадження № 51-757км25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/128457483.  

Верховний Суд